Лукашэнка зразумеў, што Пуцін яго можа знішчыць: інтэрв’ю Віталя Рымашэўскага ўкраінскаму выданню “Апостроф”
Про те, як фактична анексія Білорусі допоможе Путіну ще довго утримувати владу в Росії, які завдання максимум і мінімум у Кремля, де знаходяться слабкі місця Лукашенка у конфлікті з Кремлем, в інтерв’ю “Апострофу” розповів білоруський політичний і громадський діяч, співголова партії Білоруська Християнська Демократія ВІТАЛІЙ РИМАШЕВСЬКИЙ.
– З огляду на новий виток претензії Росії до Білорусі, бажання “більш тісної інтеграції”, підкріплене загрозою втрати знижки на нафту для РБ – як все це можна пояснити?
– Безумовно, рівень конфронтації вийшов на новий виток, якщо порівнювати рівень білорусько-російських відносин за останні 15 років. Це нові вимоги з боку РФ з приводу здачі білоруської незалежності. Прозвучали чіткі, образливі для білорусів і білоруського уряду вимоги здати суверенітет. По-перше, це було сказано в формі “більш тісної інтеграції та єдиної митної служби”.
Хоча потрібно зазначити, що ці вимоги висуваються у відповідність тих зрадницьких речей, які були записані в планах побудови Союзної держави РФ і Білорусі ще 20 років тому (договір про Союзну державу 1999 року, – “Апостроф”).
По-друге, Росія дала зрозуміти, що вона не буде субсидувати білоруську економіку дешевими енергоносіями. Це серйозний новий виклик для суверенітету Білорусі. Росіяни публічно на всіх рівнях позначили свою чітку і жорстку позицію. Якщо її описати коротко, то вона звучить так: гроші в обмін на незалежність.
– Що є слабким місцем Лукашенка, чому Москва може йому робити такі пропозиції?
– Найсерйозніша помилка була зроблена ним на самому початку його правління. Він прийшов до влади під гаслами реанімації СРСР і навіть прагнув стати лідером реанімованого Союзу. Саме Лукашенко лобіював цю ідею, у нього були високі рейтинги в РФ, якщо порівнювати з Борисом Єльциним. Лукашенко лобіював ідею інтеграції з РФ. Це зробило Білорусь заручницею Росії і в економічному, і в політичному, і у військовому плані. Перші 15 років свого правління Лукашенко намагався планомірно реалізувати цей план: планомірно зменшувалося значення білоруської мови, національної культури, в силові структури впроваджувалися проросійські агенти – навіть якщо етнічні білоруси, то з проросійськими поглядами. Так було і з ідеологічної вертикалі: Захід подавався як загроза.
Нагадаю, що в Білорусі ідеологи є в кожному держпідприємстві, університеті і армії в якості політруків. Через них проводилася ідеї союзу з Росією і єдиного народу. Підрив економічної незалежності пов’язаний з фатальними помилками: зав’язування білоруської економіки на російський ринок, дешеві енергоносії і відсутність реформ, які дозволили б білоруській економіці бути більш конкурентоспроможною в сучасному світі, тобто більш незалежною від будь-якої держави.
Це головні помилки. В останні 5 років він це зрозумів. Його шанси перехопити владу в Росії зведені до нуля, там владу жорстко контролює ФСБ, силові структури, підконтрольні Путіну. Лукашенко розуміє, що його можуть або просто знищити в рамках великої держави, або зроблять маленьким васалом. Тому поступово в Білорусі стала змінюватися політика: багато говорять про диверсифікацію економіки, є послаблення в сфері білоруської мови, пропаганди національної культури.
Але час втрачено. Після 20 років знищення, коли в кілька разів зменшилася кількість дітей, які навчаються білоруською мовою, сьогодні це десь 1-1,5 відсотків дітей на всю Білорусь. Це результат тривалої політики Лукашенка, тепер потрібно за це розплачуватися.
– У чому інтерес Кремля в “більш тісній інтеграції” Білорусі в Росію?
– Економічна ситуація в Росії не найкраща і немає передумов для поліпшення. Тому Білорусь будуть використовувати для зміцнення образу Путіна як “збирача російських земель”. У цьому контексті йде і окупація Криму, і публічний виклик США. Фактична анексія Білорусі закріпила б за Путіним цей образ “збирача”. Для російської громадськості це подали б як чергову перемогу Росії. Це величезний плюс для нинішньої влади РФ на тлі економічної кризи і збідніння населення.
Інтеграція Білорусі – важливий елемент внутрішньоросійської політики. Завдання максимум – анексія Білорусі, завдання мінімум – розміщення на території Білорусі російських військових баз.
Що значить розміщення російських військових баз на території Білорусі і чому Лукашенко від цього відмовляється? Всім зрозуміло, що росіяни з цих баз вже не підуть, як вони не збиралися йти з Севастополя. Ці бази стануть плацдармами для наступного етапу – анексії Білорусі.
– В Україні колись була інформація про те, що Путін нав’язував деяких українських силовиків Януковичу. Наскільки білоруські силовики вже сьогодні керовані саме Лукашенком, а не Москвою?
– Росіяни не вказують Лукашенку, кого він повинен призначати на посади. Принаймні, така інформація ще ніде не просочувалася. Хоча, звичайно, багато керівників силових структур є вихідцями з РФ, народилися в Росії, будували там кар’єру. Так традиційно сталося, що Лукашенко не ставив білорусів на найвищі силові посади в КДБ чи армію. Тому в Кремлі і так були задоволені такою кадровою політикою Лукашенка.
Я впевнений, що є опосередкований вплив російських спецслужб, вони в Білорусі діють досить вільно. Можуть, наприклад, викрадати громадян України абсолютно безкарно. Приклад, відомий всьому світу (затриманий в Білорусі Павло Гриб, – “Апостроф”). Ще один приклад роботи всіх спецслужб – викриття агентів іноземних розвідок. За все правління Лукашенка не був викритий жоден агент ФСБ або ГРУ РФ. Але це не означає, що їх тут немає – це означає, що білоруські силові структури не є знавцями своєї справи і є значний контроль з боку спецслужб РФ через своїх агентів впливу.
Якщо дивитися на військових, то вони проходять підготовку в російських військових академіях. За останній час ця залежність знизилася, але за 20 років наробили багато помилок. Та й навіщо далеко ходити за прикладами, коли у нас головне військове училище для молодих вояків досі носить ім’я Суворова. Поясню: для білоруських земель Суворов – окупант, вбивця і завойовник. Там курсантів навчають на прикладі Суворова, який придушував повстання проти Російської імперії на території нашої країни.
– Як білоруське суспільство реагує на загрози, про які зараз говорять, і які настрої показує соціологія?
– Соціологія незмінна протягом 20 років, переважна частина білорусів виступає за незалежність. За об’єднання з Росією виступає близько 15 відсотків. На відміну від України немає різниці по регіонах – тут ми більш уніфікована країна. Тому білоруси, звичайно, за незалежність. Люди звикли жити у своїй країні, виросло нове покоління. Ностальгують за СРСР все менше. Білоруська мова стає більш популярною не в побуті, але серед молоді як цінність. Також серед молоді і більшості населення немає негативного ставлення до білоруської національної культури. Цього практично всюди немає, за винятком окремих одіозних особистостей, агентів російського впливу серед неурядових організацій або кліриків РПЦ в Білорусі. Але я б не сказав, що думка цих людей має якийсь вплив на білоруське суспільство.
– Як закінчиться цей виток конфлікту, враховуючи той факт, що в Білорусі в 2020 році пройдуть вибори?
– Кремль вдало вибрав час для конфронтації. Парламентська кампанія в Білорусі буде в кінці 2019 року, а на початку 2020 року – президентська. Виборами це назвати складно, тому що результат тотально фальсифікується. Але я вважаю, і така думка поширена серед демократично налаштованих людей в Білорусі, що позбавлення економічних дотацій Росії – це великий плюс.
Саме голка дешевої нафти заважала реформуванню економіки, дозволяла неефективній економічній моделі існувати, дотувати збиткові колгоспи і підприємства. Це все потрібно давно реформувати, робити нашу економіку конкурентоспроможною. Тому ми закликаємо до проведення економічних реформ. Влада буде змушена давати більше свободи приватному бізнесу, прибирати рівень корумпованості держави, який заважає розвиватися і бізнесу, і суспільству. У Лукашенка є всі можливості піти за цим сценарієм, у нього вертикаль влади, що забезпечує йому фальсифікацію виборів і державне управління на місцях, силові структури. Він контролює владу в країні, тому ця система може витримати шок від збідніння населення, але якщо будуть швидкі реформи.
Є другий сценарій. Лукашенко не зацікавлений здавати незалежність Білорусі, так як це загрожує йому і його родині, тому він може піти на торг з РФ, буде пробувати забалакати проблему: зустрічі з Путіним, створення робочих груп тощо. Лукашенко, як хитрий гравець, буде пробувати домовлятися, вибивати собі максимальні преференції.
Але зараз інший настрій в Кремлі, так як в Росії змінилася ситуація. Їм залежність Білорусі потрібна для підтримки рейтингу Путіна. Їм потрібна чергова перемога. В якості цієї перемоги вони розглядають анексію Білорусі. Тому я боюся, що, втручаючись в цей торг, даючи згоду на ще більш серйозну інтеграцію, Лукашенко може зробити дуже серйозну помилку. Москва цього разу так просто не відпустить.
